В містилищі для тіла немає місця для душі, з скляного гробу частини тіл дітей ясного Сонця безмовно дивляться на плісняви малюнки. Чекають, доки голод приведе їх пастора і бога. Тваринні нужди батька повернуть у землю їх... А душі їх залишаться блукати в погрібах...