Начеб хто по душі моїй Так таємно-непрошено ходить, І ще нас налякало - Не по-людськи якось виходить.
Нас привозять у зону. Тут немає нікого-нікого. Та засни ти нарешті, Моя нерозумна тривого. Але знову уранці Босий слід той веде в саркофаг. От спитай генерала. Генерал каже: - Факт!
Ми пускали вівчарку. Не бере вона босий той слід. Ми вночі пильнували, Ми уже не поспали як слід, Та нікого не вистежили. Тільки босий хапливий слідок Був тоді, коли сніг був І коли був зелений льодок.