Шум і тепер мало що значить... Заснути, не бачити, значить - не чути, Не відчувати, як хтось помирав В передосіннім морознім світанні... А ти все говориш про те, що все добре: Фіранки на вікнах і людно в партері Та шум і тепер мало що значить, Хоч б'ються із вітром незамкнені двері...
Шум і тепер мало що значить... Слова шелестять, наче листя осіннє, Вуха стулити, бо хтось помирає Весною, і літом, і в передосінні! Ти наче не чуєш, що падає небо І вже не потрібно людей та партнерів! Закінчилась п'єса давно і банально, Де сенсом єдиним – незамкнені двері...
Шум і тепер мало що значить... Заснути б, не бачити б вас, мої рідні, Та чую, що знову хтось помирає На передостанньому з видимих рівнів! Ти все говориш про те, що все добре: Фіранки на вікнах і людно в партері Та шум і тепер мало що значить, Хоч б'ються із вітром незамкнені двері...
Ти не замовкай! Бо не буде вже добре! Фіранки, етери, партери, гетери!.. Цей шум і тепер мало що значить: То ж прошу замкнути прочинені двері...