коли ти не знаєш як впустити до свого тіла вітер просто відчини вікно і відкрий серце навстіж він там загубиться в безкінечному плетиві твоїх весняних закоханостей
коли ти не знаєш як впустити до свого серця людину просто відкрий своє тіло нехай бешкетують його руки й замріяності про дім біля гір і море сповнене ніжності
приємне відчуття коли прокидаєшся посеред втомленої ночі щоб пересвідчитись що вона лежить поряд що вона те чого чекалось усю безкінечність
обіймати і цілувати засинати під втихомирене дихання неба хапатись за мить як за останнє життя хапатись на нас як за втрачений подих це все що потрібно для нашої вірності
ця весна живе у наших легенях давай варити каву і брати зворотні квитки до літа воно жевріє тиском під небом я відчуваю його нестерпний прихід на завтра передають нам приватну погоду затишно і без надмірних відвертостей вітер помірно закоханий