Люба моя Лівіє, от і минув ще одни довгий але чудовий день. День, що подарував мені щастя, нової зустрічі з тобою. День коли ти була всього на відстані руки. День, коли будучи зовсім поруч я так і не зміг сказати тобі того, про що так хочу, щоб ти знала. Скільки їх уже було цих довгих дні? Десять, двадцять, може п"ятдесят?...Безліч. І всі вони, наче граючись зі мною, спочатку дають примарну нідію на те, що колись я зможу бути хоть трохи ближчим до твго серця, а потім, безжально її убивають. І я розумію, що серце твоє уже давно належить іншому. Та що ж, я навіть радий, радий за тебе, адже ти щаслива поряд із ним. І знаєш, я тобі навіть вдячний. Хоча б за те, що ти допомогла мені краще зрозуміти себе. Ти навчила моє серце любить по-справжньому.Дякую. Дякую за кожну хвилину поруч із тобою, дякую за всі мої безсонні ночі, коли я сидів і писав тобі ці листи. І за цей довгий, вле чудовий день.