Я стою біля стіни із бетону і мені тут так зручно За стіною лишилась блукаюча постать Та приходить момент і лінуватися досить Пора ставати на ноги і робити усе те, що потрібно
Коридорами снів ти приходила з сотнями лиць Та не лиця були це, а грайливі маски І все що міг, я давав-уривок з власної казки Та ти враз розчинялась залишаючи запах кориці
Ловить нас світ за хвоста Й міцно трима Та ми будемо йти до кінця По скалках від сердець розбитих До рідного лиця
І коли сон пройшов, я помітив сліди від укусів Таких хитрих маленьких зубів І тоді я зрозумів, що усе, що робив Я долаючи опір сумління робити мусив
Ловить нас світ за хвоста Й міцно трима Та ми будемо йти до кінця По скалках від сердець розбитих До рідного лиця