Ті, хто прийдуть після нас Крізь сльоту заяложених фраз Чи стануть хотіти в історії літа, Чи в безчасся впадуть іще раз?
Той, хто ішов крізь вогонь Втікаючи від злісних погонь Чи стане пітніти плекаючи квіти, Чи впаде на дно в мул безсонь?
Колоссям застелить, бо ворог не вгледить, любов нам поля Й, нарешті, не нашими слізьми нап'ється рілля На вчинок спроможні під небом цим Божим, на рідній землі І хай світ весь знає, ми не просто живі
Не кинемо рідний ефір Бентежить нас честі Косий капонір За гроші не купиш для душі харч насущний Таблетки не несуть в серця мир
Колоссям застелить, бо ворог не вгледить, любов нам поля Й, нарешті, не нашими слізьми нап'ється рілля На вчинок спроможні під небом цим Божим, на рідній землі І хай світ весь знає, ми не просто живі