Знову місяць блукає зоряним небом. Знову чую скрізь сон тихі кроки твої. Я не знаю тебе, я не знаю про тебе. І для чого приходиш з далеких тих днів.
Так багато у тебе хотів запитати, Та напевно як завжди не вистачить слів. Скільки повзати ще нам, а не літати? І для чого приходиш з далеких тих днів?
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні. Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант. Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині. Ти мені пробач, незнайомий мій брат.
Ніби все у нас є, більше навіть не треба: Синє небо і жовте колосся ланів. А насправді ми просто тікаєм від себе. Ти про це нагадав нам з далеких тих днів.
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні. Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант. Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині. Ти мені пробач, незнайомий мій брат.
Стогнали гори, ридали ікони... Спадали зорі комусь на погони... Червоне поле, червоне небо... Такого не треба, більше не треба!
І на віки віків, повсяк час і нині Будуть дивитись на нас очі сині... Березові хрести, і земля у руїні, І останні слова: "Cлава Україні!"
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні. Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант. Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині. Ти мені пробач, незнайомий мій брат. 2 РАЗА
*****
Снова месяц бродит звездным небом. Снова слышу сквозь сон тихие шаги твои. Я не знаю тебя, я не знаю о тебе. И для чего приходишь с тех далеких дней.
Так много у тебя хотел спросить, И наверное как всегда, не хватит слов. Сколько ползать еще нам, а не летать? И для чего приходишь с тех далеких дней?
Ты мне прости, я некогда родился в своей стране. Ты мне прости, я живу как дома, но как эмигрант. Ты мне прости за забытые песни и слезу на калине. Ты мне прости, ангел мой брат.
Вроде все у нас есть, больше даже не надо: Синее небо и желтые колосья полей. А на самом деле мы просто тікаєм от себя. Ты об этом напомнил нам с тех далеких дней.
Ты мне прости, я некогда родился в своей стране. Ты мне прости, я живу как дома, но как эмигрант. Ты мне прости за забытые песни и слезу на калине. Ты мне прости, ангел мой брат.
Стонали горы, рыдали иконы... Падали звезды кому на погоны... Красное поле, красное небо... Такого не надо, больше не надо!
И на веки веков, повсяк время и сейчас Будут смотреть на нас глаза синие... Березовые кресты, и земля в руинах, И последние слова: "Слава Украине!"
Ты мне прости, я некогда родился в своей стране. Ты мне прости, я живу как дома, но как эмигрант. Ты мне прости за забытые песни и слезу на калине. Ты мне прости, ангел мой брат. 2 РАЗА