Були люди невірнії, Вони в Бога не вірили, А вірили у цмочище, | Оте лютеє зміїще. | (2)
Дали цмоку ще й оброку, Щонеділі по людині. Прийшла пора й до царя | Хоч сам ступай, хоч доч давай. | (2)
Стали музики грати, Стали панну виряджати; Посадили біля моря: | "Моли, панно, щиро Бога!" | (2)
Тоді панна дуже злякала, Стала щиро молить Бога, Аж ось летить сам цмочище, | Оте лютеє зміїще. | (2)
В його з рота огонь пашет, В його з очей іскри скачуть. Де узявся святий Юрій | На білому, на коні, | З копією у руці. | (2)
Вдарив цмока поміж ока, Забив цмока навік-віки. "Що за це ти хочеш Юрій? Може хочеш срібла-злата? Може хочеш — розписання, По всім світу розсилання, Щоб читали та співали, | Георґія святкували?" | (2)
"Я не хочу срібла-злата, А я хочу розписання, По всім світу розсилання, Щоб читали та співали, | Георґія святкували!"