Знаєш, я не люблю осінніх ранків. З холодним,першим подихом, встаючи, із поспіхом збиратися,ковтаючи гарячу каву. Обпікаючи середину,щоб хоча б трішечки зігрітися. Вдягаючи пальто і теплий в'язаний шарф, спішити по своїх щоденних справах. В метушні вітатись із чужими людьми, шукати нові вулиці,рахувати сірі поверхи. Восени,коли настрій зупиняється на позначці "нуль", ти стаєш інертним, рівень сангвініка по похилій прямує вниз. Змінюєш свої треки в плейлисті, бажаючи підібрати щось під себе, те, що буде гріти душу весь день. Що остогидне вже до першої зупинки маршрутки, те що співатимеш в уяві до останньої свідомої думки. Інколи,це настільки божевільно вслухатись в текст з параноєю:"знову про мене..." або "викапана я" . Тоді ти не чуєш всієї чарівності музики і не вловлюєш й частини пісні, бо твій розум застрягає на одній схожій лінійці і осягнути все інше для тебе поза межами реальності. Чомусь така депресія лише восени, коли без зупину лиють шквальні дощі, коли брудом стікають нові черевики, наче й душа.Твоя душа, чому вона настільки заплямована восени? Вона не лише віддає,але й всмоктує,наче печінка всю жовч,негаразди, й гіркі образи,без функції "фільтратора" Лізе в кожну суперечку,доказує свою доречність, не помічаючи свого суперника, який так гарно пасує до її нестерпного характеру. Осінь має очі-хамелеони,в них відбивається райдуга: темно-багряний колір кленового листя, золотий відблиск сонця і теплий відтінок чаю Каркаде, а також гірчичний та зимний колір багнюки , криштально-синій колір зливи і докору. Восени ламаються мрії,згоряють крихкі мости. Восени ми плануємо помсту,руйнуємо долі, робимо кроки в прірву. Восени, вже давно не рятують фільми,плед і гарячий чай з медом. Восени...ми корчимо сильних,недоступних й незламних. Пігментуємось в хитро-рижий, як руда лисиця, нишпоримо в своїй норі,залягаєм на дно, чекаємо на кращі часи, малюємо чисті, білі листи. А влітку, щоночі, мрієм про щось дивовижне, в яскравих,гарячих відтінках,про листопад, про палюче кохання і непорушну вірність, яка тріщить по швах при першому ж північному вітрі. Не вірте в осінню казку. Це все лише красива маска Зазирайте по-менше вглиб.