«Другові» М. Свидюк 1 куплет Коли настане листопад, останнє листя зронить сад, І вітер в безсонну ніч навіє тугу. Неначе з глибини ріки спливуть із пам’яті роки, Я пригадаю залюбки старого друга.
Приспів: Друг – моя розрада, друг – моя опора, Ділим з другом навпіл ми втіху й горе, Вірний друг не зрадить, я це добре знаю, У годину не легку, виручає.
2 куплет Повіє трепетним теплом, коли зберемось за столом, І кануть в келиху вина усі турботи. Згадаємо учителів, шкільних своїх товаришів, Гортаючи без зайвих слів пожовклі фото.
Приспів. 3 куплет Нема для дружби перепон, прохання друга - то закон, Не роз’єднає доля нас на перехресті. За друга стиха помолюсь, останнім хлібом поділюсь, Підставить другові плече - то справа честі. Приспів.