Восени так солодко чіплятись за минуле Раз прийшли у груди ті, кого нема вже, З ними ті, кого не буде. Іноді так солодко бити по собі минулим. Знаєш, хтось у голові моїй прорізав дірку, Звідти кіноплівка чорно-білим по живому ріже
Тепер я знаю Тепер я знаю Тепер я знаю Тепер я знаю як буває восени Восени
Скрізь жовте. Сині плями позникали Все даремно. Злива. Мокрі люди в однині. І в ніч зникають з неба плями сині В тумані вчора сірі башти Зробивши сальто, листя вниз стрибало Іноді зненацька страшно
Тепер я знаю Тепер я знаю Тепер я знаю Тепер я знаю як буває восени Восени
Далі все мовчало довго. Трохи змерла. Був ранок сивий Та новим асфальтом білим Пішла додому. Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому? Що питала довго вчора… у мікрофона... Тепер я знаю, як буває восени Я питала... я питала. Може чув хто, може, ні.