Я бачив, як втомлені очі Зі сну будять юну весну, Як руки лоскочуть охоче І пісню я чув голосну.
Я бачив, як ясно палала Вершина на Лисій горі, Я бачив – мені було мало І я весь, неначе горів. ПРИСПІВ: Три кола вогню і три кола води, Крізь буреломи веди мене, відьмо, веди.
Чим далі я йшов по дорозі, Тим більше я плутав сліди, Наблизитися був не в змозі Я до вершини гори.
І десь у хащах загубився Надійний старий оберіг, Забутим богам я молився, Змінити ж нічого не зміг.
Вже перша зоря підіймалась, Для мене – остання зоря, Бо серце моє зупинялось, Чекала привітно земля. ПРИСПІВ.