Зозуля кувала серед ночі,
вві сні здригнулась липа мовчазна.
У чарах тиші голосом пророчим
сполохано озвалася луна.
Чого не спиться вісниці-зозулі?
Чи журиться сама вона в біді,
чи десь її дитятко не заснуло
в чужому непривітному гнізді.
Чи, може, літ комусь недокувала,
і хтось чудний при місячнім вогні
чатує, щоб зірниця не упала,
не згасла у захмареному сні...
Чумацький Шлях зачаєно блискоче
у зоряній роздмуханій золі.
Зозуля закувала серед ночі,
посіявши тривогу на землі.
Квітоніка еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1