перелякані очі не зустрінуться з світлом не побачать нічого крім ночі затремтять мов дзвін по орбітам не тримай мене чуєш, я підутам де вітер рознесе мене в полі мов би зірвані квіти
я хвилююсь за сонце, що палає невтомно бо воно охолоне, стане сірим бетоном то не нас кличе літо, то не нас шукає весна наші очі не зустрінуться з світлом когось гріють обійми, але не нас.
давит на горло сигаретный дым вокруг синтетика, бомбы взорвут глаза мои в них расстояния то вверх то заново вниз то самое чувство когда осадок ступорит мысли