Вітер віє, трава шумить, А в тій траві козак лежить. Над ним коник зажурився, По колінця в землю вбився.
Не стій, коню, наді мною, Бо я вижу щирість твою. А йди, коню, додомоньку, Тай розкажеш всю правдоньку.
А як вийде стара мати, Тай буде тя ся питати: Ти, конику вороненький, Де мій синок молоденький? Знайшов собі в царя дочку – В чистім полі земляночку.
Візьми, Мамо, піску жменю, Розсій, розсій по каменю. Коли той пісочок зійде, Тоді твій синочок прийде. Нема, пісочок не сходить, А синочок не приходить.
(слова Кришни до Арджуни перед початком бою, «Махабхарата»)
Хто народився, той помре. А після смерти – знову народиться! Не піддавайтеся смутку, Виконуючи обов’язок. А щодо обов’язку – знайте, Немає кращого, як битися В ім’я релігійних принципів, Свою землю боронити від ворога, Віддати життя в бою І здобути славу героя!