Якщо заплачуть мої очі правдою,
зустрівши мертвий сніг на атомних грибах –
то викладу її тирадою
в просвітлених віршах.
Як ми іще побачимо своє життя,
як не в стоп-кадрах свого гніву?
Свої думки благослови:
пів світу для твого добра, лиш твори!
Тобі – жити, ще й рости,
в глибинах червоних вербних рядків.
Сопілкою оспівані щастя засвіти,
розкинуті на ложах оксамиті.
Володимир ШЕВРОН еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1