чомусь наснились обрії дитинства
село ставок.і човен на воді
і стежка в квітах через сад барвиста
моєї мами очі молоді
знов як у дитинстві йду по допомогу
несу до вас свій біль і каяття
я вдячний мамо вам,як вдячний богу
за те,що ви дали мені життя
коли ж покликав час мене далеко
я покидав матусене гніздо
на стічці провожав мене лелека
о боже.як же це було давно
лечу в думках до рідного порогу
несу в собі любов і каятяяя
я вдячний мамо вам,як вдячний богу
за те,що ви дали мені життя
прошли роки повиростали внуки
відгомоніли весни і літа
та більш за все боюся я розлуки
тії,що вже назад не поверта
спішу в село до рідного порогу
несу до вас свій біль і каятяяя
я вдячний мамо вам,як вдячний богу
за те,що ви дали мені життя
я вдячний мамо вам,як вдячний богу
за те,що ви дали мені життя
Володимир Дорош еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1