В ніч втечу від болю я, птахом чорним полечу в край де порожнії поля прошепочуть мені – Грай. Грай! Облечу ліс де земля Має душу, має тіло... Одізветься та струна, Що дарує сильні крила. Сперечаюсь з небом, Знай! Відповідь прийде зі снігами. Рветься в степ душа, як в рай Рветься вслід за журавлями.
Хто мисливець тут? Ти не розбереш. Ну, а хто чужий? Відповідь знайдеш. Ти біжи вперед, Розбивая лід! Хай не підведе Тебе лунний слід!
Повернусь до ранку я! Не лякайся блискавиці. Маєш в серці полум’я. Поруч сокіл і вовчиця. Дивовижно так зима Відкриває таємницю. ЇЇ дикая краса обіймає Наче сниться... Полюванням не карай Розбивая всі зірниці, На світанку не стріляй В мою душу із рушниці.
Хто мисливець тут? Ти не розбереш. Ну, а хто чужий? Відповідь знайдеш. Ти біжи вперед, Розбивая лід! Хай не підведе Тебе лунний слід!
Шлях свій відгадай! Тільки не стріляй! Ти такий же звір В пасці чорних гір! Ти чужий для всіх. В цей холодний сніг Біжи!тільки не стріляй, Мисливцю!