Козацькая слава лишила наш український нарід. До чого ж звела нас дичава та Східная мова й "просвіт"?
Ті злії укази царизму лишли нас гідності й сну. Про самоповагу й свідомість нічого вже я й не скажу.
З якою метою нас ділять на Захід і Схід вік віків? Не треба нам розбрату, братці, навколо ж .. кущі цих тернів.
Спалімо їх! Ці перешкоди.. Вони нам псують все життя. Коли ще ми потребували так сильно доріг в майбуття...
Лиш хочу буть певним у тому, що все ж не дарма воював Козацького роду..щасливий.. ЄДИНИЙ народ, що упав.
.......
Нам треба єдиної думки..і мови - це ж ясно і так, а також світогляду й правди. Брехати ж бо владар мастак!
Як можна віддать все життя за щось без форми й смаку? Це ж ЩОСЬ свого часу могло над світом постать за мету...
Та нам то не треба і зарааз, аби лиш СВОБОДИ ДУМОК! Бо видно, що в демократизму до цього..таємний замок.
В час доступу думки до правди хворів наш менталітет. А в час заборони - черленим ..потоком, мов буря навзлет встає...так званий, свідомий, хоч вже і не той, що раніш. Поораний тяжким залізом, засіяний голим камінням, позбавлений власної думки і погляду на цей світ
БУНТАР, котрий хоч і єдиний на весь наш цілісінький світ. Та все ж він такий юродивий, й най повний надій, сил, ума.
В тяжкому вогні він єдиний, колишній - як та чорна тьма. Він буде таким, доки згине. До попелу всіх своїх ...ЛІТ!