Якось спитала ти: \"Так чому ж я з тобою?\" Сказав, що більш такої на світі не знайти. Думав, ходив, аж ось, декілька слів знайшлось. Скажи поміж сестер, що ці слова твої тепер!?
Навіть коли я не я - ти все одно зі мною. Ось чому я з тобою. Ось чому ти моя. Навіть, коли кричу; навіть, коли ти плачеш; Гавкіт стоїть собачий посеред розпачу.
Навіть, коли болить, терпіти сил немає - Ти мене обіймаєш, i я без крил лечу Бідам усім на зло, коли обоє рябоє - Ти моя, щоб не було - ось чому я з тобою; Ось, чому я з тобою...
Приспiв: Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми! Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Скільки казати ще, ще: \"Серед усіх найкраща!\" Навіть коли пропащий, коли горить, пече. Навіть коли ось-ось ти, а не інший хтось. Нізащо не втечеш, ти в жилах моїх течеш.
Навіть коли болить, терпіти сил немає - Ти мене обіймаєш i я без крил лечу Бідам усім на зло, коли ми обоє рябоє - Ти моя, що б там не було; ось чому я з тобою; Ось чому я з тобою...
Приспiв: Потому, что люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми! Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми! Людьми! Будемо зватись людьми, людьми...
Якось спитала ти, так чому ж я з тобою? Сказав, що більш такої у світі не знайти. Я думав, ходив, аж ось: декілька слів знайшлось Скажи поміж сестер, що ці слова тільки твої тепер.
Приспiв: Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми. Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись...
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми. Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.