Тікай від мене як найшвидше, чуєш, я ж не вартий Сидіти поряд з тобою ще й за одною партою. Хіба я вперше відчуваю те саме тепло, Незнайдені ще теореми, щоб відповісти - де воно. Кохання яке в п'ятнадцять років Загубилось між перервами, замкнулося. Так хотілось просто ласки, погляду очей і неба, Знаєш, що екзамен провалив - тому мені не треба Привілеїв і чужої втіхи, я замкнувся в собі, Я забувся в ролі кого я на цій планеті... Залітаю між кімнати, там збиваю пепел, Курити і не варто, я чекаю на моменти, Щоб підійти, щоб запитатись - як ти? Щоб розказати як запам'яталися роки І саме так, ніби повертаюся в минуле, Саме так я залишуся тільки лиш твоїм минулим...
Приспів: Я задихаюся, повір, не пам'ятавши мрій... | Квіти, які я дарував, давно зісохли... | Забути б тебе... Та я не можу, знову мокну. | Не говори, не треба, замовкни! | (2)
Пам'ятаю рози, не забуду сльози, Я серйозно хотів, щоб було все серйозно Та давно вже пізно, тримала тоді злість тебе, Пісня сумна по мотиві медляка.. Я просто одинак в своїх думках, не хай так буде, Я просто не забуду те, чого ще не забуду І я змирився з тим, що час іде а я старію, Що забуваю своє небо і ховаю мрію... Віяв вітер сильний, настрій твій відмінний, В квітні квітнуть квіти, ми - тоді ще діти - Захопились грою. Для мене це була не гра... Ти запитаєшся: Що? Я відповім: Вона... Та, що найпрекрасніша, що теплом зігріє, Що дарує відчуття, В пориві дотику рук чуєш серця стук. Шкода, що я для тебе не коханий, а просто друг...