1: Час летить швидко - як це тяжко зрозуміти, Ми хочемо, щоби усі шляхи були відкритими. День у день, день у день усе повториться знову, І ці слайди перемикаються так раптово. Не розумієш, чому тобі стає всеодно, Всі друзі і знайомі зникли кудись вже давно, Ти забуваєш їхні телефони і адреси І небагато залишається ще до депресії. Внутрішній голос часто робить попередження, Але я не повірю, поки не знайду підтвердження. Яскраві факти скажуть усе за себе - це точно, Та і вони, напевно, зникнуть під покровом ночі. І знаєте, буває так: мене охоплює страх, Який десь в душі, а не в моїх очах, Бо чомусь так легко втратити це відчуття реальності, Яке повністю забрали ці думки пусті.
Приспів: Покинуті далеко і нікому не відомі, Вони шукають тебе десь у чужому домі. Знаходячи у них якусь таємну загадковість, Продовжуєш писати свою життєву повість.
Покинуті далеко і нікому не відомі, Вони шукають тебе десь у чужому домі. Знаходячи у них якусь таємну загадковість, Продовжуєш писати...
2: Нічого не повернеться, як би нам не хотілось, Колись, можливо, чорну смугу таки змінить біла, "Навіщо це потрібно?" - виникає лиш питання, Нема кому розповісти історії з життя. Вже пожовтіли сторінки щоденника старого І загубилась так далеко знайома дорога, Зрубали дерево, яке пам'ятаю ще змалку, Останній корабель давно вже покинув причал. У пам'яті залишились тільки останні слова, І відкривати щось нове давно вже не цікаво, Замість людини можна бачити лише її тінь, На незнайомих вулицях - тільки холодні стіни. В погоні за чимось цінним забуваєш про щастя, Яке так легко загубити серед блиску прикрас. І я відкрию той альбом, перемотаю плівку, Але пусті думки і далі заглядають у вікна.
Приспів: Покинуті далеко і нікому не відомі, Вони шукають тебе десь у чужому домі. Знаходячи у них якусь таємну загадковість, Продовжуєш писати свою життєву повість.
Покинуті далеко і нікому не відомі, Вони шукають тебе десь у чужому домі. Знаходячи у них якусь таємну загадковість, Продовжуєш писати...