Польові командири, чиї серця покриті туманом, лише й чекають, щоби туман розтанув. Партизан до тих пір вважається партизаном, доки є ворог, в тилу б якого він партизанив. Ваше довге волосся, яке спадає на лиця, ваші чорні берети і ваші рвані мундири розвіваються вітром, ніби солодка пшениця, по якій лежать сполохані дезертири. Але кожної ночі з’являться тінь повстанця і кружляє за вікнами, як бойова химера, і лежать на дні його шкіряного ранця нідерландський тютюн і книжка Аполлінера. – Ну що, комполка, гортаєш свій молитовник? чекаєш на пошту, аби прийшла скоріше? – Та яка там пошта, – відповідає полковник. — Мені все одно ніхто не пише.