Як Ізраїль був юний, любов’ю без меж полюбив його, І з Єгипту покликав Я сина Свого в тінь батьківських крил! Лише чим Я сильніше їх кликав, вони, так далеко Відійшли і приносили жертви й кадіння для темних сил!
Пов’яжи нас з Собою! Притягни нас до Себе! Пов’яжи нас так кріпко! Кличе земля і небо! Пов’яжи нас міцніше в Тайні Тіла і Крові! Щоби смерть не зірвала поворози Любові!
Це Я сам Ефраїма ходити навчив і носив його, І на руки приймав, обіймав і так ніжно його сповив! Лише не розуміли, як Я похилявсь й годував його, Наче те немовля до обличчя підносив й його тулив!
Дай не зрадити вірі, не втекти з поля бою, Якщо зраджу знак миру – віднайду нову зброю! Дай не вмерти надії, коли в місці не стою, Як втечу від родини, всюди буду чужою!
Якщо брат твій згрішить проти тебе – піди й уявни його! Сам на сам, і якщо він послухав – ти брата знайшов твого! Як не вслухає тебе і Церквою знехтує блудний син, То як Божий Учитель – умри на Хресті, і з’єднайсь із ним!
Дай не знищити щастя, котре тільки з Тобою, Якщо винищу радість – слюду буду журбою! Без молитви святиня буде вічно пустою, Щоб лихо не сталось – пов’яжи нас з Собою!
Пов’яжи нас з Собою! Притягни нас до Себе! Пов’яжи нас так кріпко! Кличе земля і небо! Пов’яжи нас міцніше в Тайні Тіла і Крові! Щоби смерть не зірвала поворози Любові! Поворози Любові! Поворози Любові!