Занадто рано закінчились надії, померли ми , а з нами і наші мрії, емоції не відіграють ніякої ролі , як не біжи , не втечеш ти від долі, голі тіла думали що знають все , ми як вівці і нас точно хтось пасе, серце вже давно не живе , воно як камінь, а тіло повністю зїла ця лінь, промінь світла проникнув у наш космос, наче цвяхом по склу ,звучить цей бридкий голос, а лотос незайманої діви осквернили в раз, ці пусті кімнати відвідує все такий ж пустий образ, немає фраз щоб озвучити те що на душі, не стримують лють ці аркуші, у тиші вони рвуться на дрібні шматки, і вітер розносить їх залишаючи за ними темні нитки, краватки замість зашморгів , і крематорії замість моргів , у хірургів теж є доля музиканта, від їхньої гри залежить чи не досягне чиїхось тіл мерзлота, і ці почуття наче отрута для людей, є багато запитань , але немає відповідей, піт стікає з цих долоней вже не одну годину, для когось все вирішує одна хвилина , вліз в цю павутину і дуже пожалів, виявилось що ті історії далеко не міф, тут побачив своїх ідеалів цілі маси, зрозумів що вхід в тунель пролягає через каси, дані гримаси вже нічого не означають, люди за життя багато що втрачають, але не пробачають їм ніколи брудної брехні, і в кінці все того ж тунелю вони палають у вогні, це рецепти з нашої кухні, і для вас вони не смачні, пробачте мені , але доволі проблемні ви.