Життя – це колесо фортуни, де потрібна вдача. Коли я падав – піднімався , давав долі здачі. Завжди платив сповна, не придавав їй значень. Чужий серед своїх, полічених на пальцях! Якби не моя впертість, я давно помер би, Наркотик – доля правди, втома не проблема! Ще прагну стати кращим, пишу в муках стопи. Хвороба бути першим, натовп ріже тромби! Дебют на новій сцені, немов експерт в процесі. Відомий всім рецепт: «Реклама без емблеми». Обличчя помутніло, на питання: «Хто ти?» У відповідь мовчання: душа впала в кому! Скажи кому потрібний? Український саунд.. День за днем летить, за раундом раунд! На старті чогось більшого: вже досить бути стадом… Я швидше впаду знову, ніж поховаю правду!
Приспів) Шукай собі кумирів, на сторінках контакту, Обличчя із плакатів, займають перші шпальти… Ти прокажений славою, якщо не віриш в трабли.. Всім потрібен фініш, а я прагну старту!
Талант загублений в очах, по венах тече стронцій. Залишився тим ким був, образ в тіні сонця… Досить вже наївся від критиків порцій, Якесь дивне відчуття, пам’ятаю досі… Двадцять десять. Папір. Ручка. Світло. В квартирі холодно, мороз тестує вікна. Міцно зціпив зуби, рухаюсь на мітинг. Рими в голові не маю де подіти! Мій апетит безмежний, як води океану, Більше перешкод, в колонках більше стафу! Не чекаю з неба дощу з смаком мани, Сам собі художник, кумир та диктатор! З перших рядків ніж лезом по нервах.. Навколо обман, маски часом стерті! Тексти в устах мертві, на асфальті плями.. Дебют не за горами – шлях тільки прямо!
Приспів) Шукай собі кумирів, на сторінках контакту, Обличчя із плакатів, займають перші шпальти… Ти прокажений славою, якщо не віриш в трабли.. Всім потрібен фініш, а я прагну старту!