На вдиху заскочений час захлинає години, захръпує кашлем прокурене зрадою горло, ми вийшовши всі повертаємось в змішану глину застудженим болем загуслою темною кров’ю. На протязі дихати важко, немов подиха̀ти, бо ми підсвідомі, бог знає забуті ремесла. Човни не пливуть вже до пристані рідної хати, всі днища пробиті, у воду покидані весла.