Сцена мого життя, стогне у почуттях Іронічні слова лежать на моїх вустах. А за лаштунками біль, а за лаштунками страх! Я продовжую шукати відповідь в твоїх очах!
Скажи чому я досі граю ролі не із своїх мрій? І чому ходжу по краю із засуджених надій?
Але зі мною цей біль, але зі мною цей страх! Я продовжую шукати відповідь в твоїх очах! П-в Я як завжди сама, не твоя, нічия Не зламна я Я не хочу брехні, я повинна іти Я не твоя
Сцена мого життя не твоя й не моя. Скільки мук у словах! І до чого тут страх? Іронічні слова...та пішла ти вже на! Є моїм почуттям місце в інших віршах.
В неї фея-душа, неймовірна краса. Ці відносини - сон, дотик ніжних долонь. Без проблем не вдалось, але все відбулось. Тут немає вагань - це останнє з кохань.
Ти ж, не знала турбот, це для тебе був спорт. І жила у табу, це кліше, я кажу. Зазерни у 7 нот, що ляга на блокнот У рожевих піснях, неземних почуттях.
Будь незламна, іди, і не знай нівчім біди. Хтось казав, що життя, то нестримна течія... Не лишай її потоку, не дивись на неї збоку, Живи раз, та без банальних фраз! П-в Cл. і муз. А. Ящишина, О. Корнацька, О. Черноусова