Я казав – не навроч без потреби Не пали паперових птахів. Цілий світ обертався для тебе – Невагомостей повний і див.
Але все це вже не твоя вина – Те що були ми - а тепер нема. Нам здавалося - ми такі одні. Але згасли ночі ті, відгоріли дні
Ти куди і навіщо кохана? Наздогін тебе – кличуть степи. Тупотять - ніби з неба каштани – Наші зірвані з рейок світи. Але все це вже не твоя вина – Те що були ми - а тепер нема. Собі сна не знаходжу, де ти є моя мила? Я літати не можу – заберіть мої крила!
Собі сна не знаходжу,чуєш круки кричали? Твої очі цілую – але це лише сни. В мені стільки любові, в мені стільки печалі. В тобі стільки свободи, в тобі стільки весни!
Сни Ранньої весни. Ти їх не зі мною додивляєшся ці сни. І У вікні пітьми плаче моє серце з перебитими крильми