Сидиш в ресторані, пиво на барі Стрибаєш на ноги біжиш до барлоги А після роботи хлебнеш трохи водки І все буде добре хоча би до суботи
А що це порою буває з тобою? Іноді влітку, а потім зимою Ти зариваєшся в себе з горою Думки заповзають навіть під ковдру Ти хочеш змити всю слабкість водою Ти дихаєш в трубку пари алкоголю Все запиваєш власною слиною І знов ця нудота рветься на волю.
Страх убиває тебе із середини Він замикає у вузол артерії Знищує садить твої батареї В брухт перетворює сущу матерію
Музика давить на нервову систему Лише марафет розв’яже проблему Гаваї, Абсент, Казантіпа, Мохіто Знову хлабучеш коктейль Маргарита Все розбавляєш зеленим букетом Фен, трамадол – сусідня аптека А що тут такого? І що тобі ще треба Без них твоє життя – сумна оперета.