Darsia Jenkins - Ідеальне життя | Текст песни

• Тексты песен
• Darsia Jenkins
• Ідеальне життя

Я теж хочу собі нормальне життя, щоб мене любили, хочу заміж, хочу дитинку.
Хочу, щоб мене щоранку цілували і казали: «Ти сьогодні будеш зіркою Всесвіту, люба! І ніяка Анджеліна Джолі чи Дженніфер Лопес з тобою не зрівняються!!! Успіхів тобі, рідна!» Хочу почути від лікаря: «Ви вагітна. Сьомий тиждень, привітайте від мене татуся». І хочу татусю сама про це повідомити, щоб він кружляв мене у вальсі свого щастя.
А потім через дев’ять місяців вперше взяти на руки свого малюка, сказати, що мама ніколи не буде далеко, мама завжди поруч. Потім побачити очі, на які наступають сльози радості, свого коханого, кращого татуся у цілому світі, коли він вперше привітається з малюткою. Потім, трошки згодом, народити другого, пережити все знову, відчути по-новому.
Хочу собі дівчинку, щоб в першому класі допомагати їй малювати палички й гачечки, вчити алфавіт і таблицю множення, пізніше допомагати з алгеброю, англійською і навіть з фізикою.
Хочу хлопчика, малого бешкетника, переживати з ним всі його поламані руки й ноги, синяки й рани. Віддати його у футбол чи, може, стрибки з трампліну. Хоча стрибки, напевно, ні, тільки, якщо він сам захоче.
Також хочу, щоб мої діти знали, що їхня мама за них кожному голову відкусить, на них накричить, але іншим не дозволить і слова сказати.
Хочу знати про їхній перший секс, про їхнє перше кохання.
Хочу обирати сукню на весілля разом з донькою та заспокоювати перед церемонією сина. Потім, перехворівши грипом, зустрітися з ним і дізнатись, що матиму онучку. Зустріти доньку свою, хоч і нерідну, з пологового будинку, а потім і рідну дитину вже з другим чи третім онуком. Няньчитись з малими, співати їм колискові, щоб всі жінки міста заздрили.
А потім років через багато захворіти й лягти в лікарню, тримати чоловіка за руку й казати йому: «Зі мною все буде добре, сонце! Навіть якщо доведеться померти». Востаннє вдихнути аромат букету свіжозрізаних півоній, апельсинів і яблук, яких діти й онуки принесли цілу купу, і які я ніколи все ж не любила, подивитися у вікно на літній парк, молоді пари, подивитись у повні радості, смутку і хвилювання очі коханого, який врешті решт мені скаже: «Ти уже зірка Всесвіту! І ніхто в цілому світі не зрівняється з тобою! Успіхів тобі, моя найбільша любове, я завжди тебе кохаю!», а далі закрити очі. Всі апарати почнуть мерзотно пищати, мій відхід зафіксують, можливо, о 15.44.
Моя душа вийде з тіла, але я до останнього триматиму його руку, коли він з посмішкою, ридаючи скаже лікарям і медсестрам: «Вона зірка Всесвіту, мого маленького Всесвіту, але я змусив її вірити, що того безмежного, про який всі говорять. Вона є, була й буде зіркою і вона відійшла, наче іще одна зірка впала з безкрайнього неба. Вона завжди у серці!» Він розкаже це дітям і внукам, усім, кого зустріне того дня.
І як би то банально не було, але я цього хочу, я хочу життя небесно-блакитного кольору, життя з одним назавжди Сонцем!


Darsia Jenkins еще тексты