Кохання на двох I Не герцогиня , не принцеса – нова кіса в ліжку , Не залишки душі , а лише тіло моє потішить . Отак блукаю в ілюзіях власних прострацій І досі в шоці від світу цього орієнтацій. Душа в погоні, а тіло знайшло собі пристань , Бо між мораллю і злом є ще пристойна відстань. І я плетусь у рутині щоденних ілюзій, І заливаюся кров’ю від болі душевних конфузій. Щоразу радію новому коханню, як вперше. На серце бальзам , йому нібито стало вже легше . І хмари ,здавалось,навіки забрали світило, Та відпустили,щоб з милой гуляли красиво. Нас закрутило , і осінь ця зовсім непроти. Падає листя під ноги .а зверху чую губ твоїх дотик. Вечора мало , помалу входим у пелену ночі. В обіймах проснуся і знову дивлюсь в твої очі. Ти засипаєш у мене на грудях під шепоти про щось високе Я обнімаю тебе . мрію про нас , забувши щоденні турботи. А далі молитва до бога – подяка за щире кохання , Порину у сон, з тобой в унісон – до ранку затянем прощання.
II Не міліони, не багатство , а серце по вінця в щасті. Неначе тінь на проблемах , наразі життя все прекрасне . І залишається вірить, що мить ця ніколи не згасне У мороку тоне нещирість, а щире горітиме ясно. І для душі віднайшов хвилинку надії й спокою, Бо настає ренесанс як тільки в обіймах мрію з тобою. Всі зорі, здається зібрались прямо над нами І разом радіють немовби подію цю ждали роками. Ми покохали , хоча і не знали масштаби цього поняття . Думав любові нема – на пару ночей це заняття . Та все змінилось, коли замінили тваринячу тягу на довгу душевну розмову. Ти показала, що окрім тілесних розваг є дещо високе й прозоре. І я повівся, хоч зарікався ніколи більше не вірить . Те що здавалося чорним наразі далеко не сіре . А світле і чисте як колір безхмарного неба . Давно вже забив на кохання , а зараз знов вірити треба.