Якщо вважав, що люди різні, Життя - театр, а очі - призма, Чому тоді радіє серце Коли інше поруч б'ється?
Коли на колінах вже до Бога Кричить душа, зірвавши голос. А вже кінець, а як сказати: Я ж твоя сестра, брате!
Де твоя душа, людство? Ми всі забули, хто ми є, Кожного любов іде в люстро Так там і зникає.
Ну хто із нас не хотів змінити Війну на мир, темінь на світло, А що з себе треба починати Ніхто і не хоче визнати.
Бо ми ж всі святі, такі всі чисті, А правда має гіркий присмак Коли чорне серце вже не чує Брате, як тебе люблю я! Це ж я!
Humanity please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there disoved in the dark _________________________________
Начни с себя
Если считал, что люди разные, Что жизнь - театр, а глаза - призма, Почему тогда радуется сердце, Когда другое рядом бьётся?
Когда на коленях уже к Богу Кричит душа, сорвав голос. Уже конец, а как сказать: Я же твоя сестра, брат!
Где твоя душа, человечество? Мы все забыли, кто мы, Каждого любовь идёт в зеркало Так там и исчезает.
Ну кто из нас не хотел изменить Войну на мир, темень на свет, А что с себя нужно начать, Никто и не хочет признать.
Ведь мы же все святые, все такие чистые, А правда имеет горький привкус Когда чёрное сердце уже не слышит Брат, как я тебя люблю! Это же я!
Humanity please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there disoved in the dark