Не стій, мерщій, облиш, Невірний словом маревний світ. Спини, цей рух, подій, Відтворений війнами-лих. Де сни, ведуть, скоріш, До зламаної думки лиш. Це є, те все, що вже, Залежить від нас самих.
Створи, життя, без зрад, Без болю, без страху і зла. Мої слова – це прах, Вітрами розвіяний в снах. І вже не є моє, Забуте слово в віках. Я йду, але це все, Лежить давно у наших серцях.
Що відчуваю я, Коли спиняюсь бачу тінь душі, В очах стоїть пуста земля, Як вдень відсутні зорі, так вночі.
Думки, дурні, сплелись, В моєму обличчі жах. На жаль, цей шлях, веде, По колу минулих втрат. Стримай себе, й облиш, Невірний словом маревний світ. Де сни ведуть скоріш, До зламаної думки лиш. https://vk.com/mu_protu_popsu