Дала матусенька свому синочкові ранньої п"ятниці 30 копійок до школи а як проводжала у дверях казала: "дивися поснідай, дивись,не згуби їх,Миколаа" Взяла у жменю, поклала в кишеню, і мовила: "Дякую!" мамина чемна дитина мама усміхалась, а доля сміялась, бо нещаслива була та її копійчина
В шкільному буфеті на кожній котлеті стояв невмолимий відбиток минулого тижня за примхою долі, дісталась Миколі в буфеті у школі фатальна котлета торішня Якби так не хтілось, на тім би й скінчилось на тую котлету знайшли би якийсь порятунок, та скислу сметанку, розбавлену зранку не витримаав бідний Миколкін отруєний шлунок
Приспів.
Розбита дорога, "швидка допомога" приїхала пізно, бо в баках не стало бензини. Хірурги в лікарні старались, та марні були їхні спроби життя врятувати дитини Лежить у пакунку котлета із шлунку від соків шлункових вона не змінилась Державні котлети, що йдуть у буфети, для того і роблять, щоб жити на світі не хтілось
Приспів.
Велика перерва, біжать піонери, ще зовсім недавно тут бігав Микола, біжать до буфету, щоб з"їсти котлету, а бідний Микола не буде вже їсти ніколи. Матуся ридає, сторінки гортає в щоденнику сина, а в ньому ж ні двійок, ні трійок. Якби ж вона знала, ніколи б не дала єдиному сину до школи тих 30 копійок