[Пізно] Можливо колись побачу очі, Усміхнені очі твої, Від щастя я заплачу, Бо ти багато значиш мені
Потемніло в очах все, Світ закрився. Відірвала від себе те, Що так мені потрібно. Скільки горя, Скільки болю Завдала серцю твому, Стільки ж собі. Вбий мене порви на шматки, На шматки порви.
Та ти не промовиш, Не скажеш ні слова, Підеш назавжди. Опинилось, що я ще не готова, Не йди, не йди...
Приспів Та пізно... щось казати. Та пізно... щось міняти. Так вийшло... Тільки пам’ять буде завжди кохати. (весь куплет – 2)
Можливо колись побачу очі, Усміхнені очі твої, Від щастя я заплачу, Бо ти багато значиш мені, Від щастя я заплачу, Бо ти багато значиш мені, мені, мені...