Щодня запевнюю себе:
Ти не такий і божий.
Душа без тебе не помре,
А розколотись може.
Вона давно вже звикла,
Як тліє сум у грудях,
І відростила крила,
Якщо собаки збудять.
І щось тримтіло за вікном.
Гроза?Чужак?Війна?
І хоч з пораненим крилом,
Душа не стала кам*яна.
Можливо,зрониться сльоза
Або ж і ціла зграя,
Аби про них цей світ не знав,
Не відав, як страждаю.
Зірвалась зі своїх небес
І зникла у крихкій безодні,
Та образ твій у пам*яті воскрес:
Виштовхує з глибин назовні.
Я попрошу лиш про одне:
Дай все забути,Боже!
Душа без нього не помре,
А розірватись може...
(25.08.14.\01:25)
Едера еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1