Мені казали: не спи, тримай удачу руками, Щоб за короною йти, не треба гадить словами. Казали бути дорослим і не літати у хмарах, І тільки "завтра" я бачив у мальовничих примарах. Мені казали: вставай, бери надію за руку, Бери всю силу у розум, ставай сильнішим за муки, І не важливо тепер, хто буде першим чи другим, Важливо, хто подасть руку, чи ще залишиться другом...
Мені казали: не думай! Та все думками зігрітий Я уявляв собі речі, які потрібно робити. Потрібно вперто щодня тверду скалу колупати, І не стояти в сторонці, активно со-існувати. Потрібно бити у двері, які нам не відчиняють, Потрібно вчитись у всіх, будь-хто про шось таки знає. Мені лишилось догнати, що на вершині моє, Де моє щастя є?..
Пр-в: Я маю встигнути все! Здолати усе! Та далі іду, куди - не знаю...
Заперши свою можливість шось в цьому світі змінити За тисячами замків своїх амбіцій пропитих, Я починаю сприймати все тільки в своїх тонах... Залиште мені бокал і не забудьте вина!.. Здригаюсь від паранойї, вдихаю втрати одні, Здається, все в цьому світі вже не належить мені, Допитий ще один літр, забитий знову косяк... Як залишитись у тілі і встигнути, - скажіть, як?!..
Тепер вже Не сприймаю тих, хто слідкував, як я Топив себе.. (залишу їх за спиною) І не всміхнуся тим, хто не подав руки... Прийшов той час - змінити все!..
Пр-в: Я маю встигнути все! Здолати усе! Та далі іду, куди - не знаю я...
Не питай мене: навіщо я живу? - Я і сам не знаю, хто я є!..
Тільки не питай мене: навіщо я живу? - Я і сам не знаю, хто я є...
Пр-в: Я маю встигнути все! Здолати усе! Та далі іду, куди - не знаю...