Спаленным вітром ти так непомітно зайшов Тихо стелився, як пір’я небесних птахів Ось вона мальва, мальва як шовк Оголена, в холоді спалена димом вітрів
Дай же в останнє проміння відчути Ніжно-солодкого сонця напитись в полі дикого смутку в полі дикого смутку в полі дикого смутку зігрітись
Прозорі полотна на вікнах – твоя самота Холодні перлини із неба – то сльози твої Ось вона мальва, сліпа и пуста Оголена, в холоді спалена димом вітрів
Дай же в останнє проміння відчути Ніжно-солодкого сонця напитись в полі дикого смутку в полі дикого смутку в полі дикого смутку зігрітись
Палко, ніжно, тепло Палко, ніжно тепло
Дай же в останнє проміння відчути Ніжно-солодкого сонця напитись в полі дикого смутку в полі дикого смутку в полі дикого смутку зігрітись