Приспів: Мене кличуть Дика Троянда Та мене звуть Елайза Дей, Чому кличуть так, не знаю я... Та мене звуть Елайза Дей
Він: Я ще з першого дня, знав - це саме вона, Посміхнувшись у вічі мені І вуста її кольору були троянд, Що цвітуть вниз по річці, червоні й п*янкі...
Вона: Він постукавши в двері, в кімнату ввійшов, І в обіймах тремтіння моє розчинив Він був першим з усіх, і руками мов шовк, Витер сльози з обличчя, що падали вниз...
Приспів.
Він: Я на другий день дику троянду приніс Найгарнішій з усіх, що я знав, Де ростуть квіти ті, вільні і запашні, Чи не знає вона - я її запитав...
Вона: День на другий в руці його квітка була, "Дай мені - мовляв, - втрату і смуток свій теж" Я кивнула йому і у ліжко лягла, "Чи по квіти ти слідом за мною підеш?"
Приспів.
Вона:
День на третій, на річку мене він повів Й поміж диких троянд цілував Лиш почути змолга, він щось прошепотів, І в ту ж мить наді мною він камінь здійняв...
Він: Серед квітів червоних її я поклав, Де на березі вітер легкий завивав, З поцілунком сказав "мусить вмерти краса..." І зірвавши троянду поклав на вуста...