Тернопіль — це місто тролейбусів: радянських і чеських, а інколи ЛАЗів, де мова дзвінка, мов розтягнені мелоси, де пахне «тройним декалоном» — і наче за певним законом: куди б не забрів і де б ти не лазив, тебе забирають тролейбуси. Тернопіль — це місто тролейбусів, рогатих-старих, що вже падають роги, немов з алкоголю, що гріється в термосах, коли вже замінників більше немає. В Тернополі навіть не ходять трамваї не ріжуть по коліях збиті дороги, а тільки терпляче курсують тролейбуси. Тернопіль — це місто тролейбусів, нема споконвіку в землі тут метра, маршруток, звичайно, доволі розвелося, багато, як всюди, як в інших, та тільки найкраще у милій провінції побачиш: кондуктор! Він повен добра — ми їдем, він спить у тролейбусі.