Стою на межі між реальністю і світом мрій, А перед очима лиш смуток минулих подій. Бажання звільнитись свідомість затьмарює знов, І вперше вирішує вийти з життєвих умов.
У власний світ з тіла рветься моя душа, Уяви плід знов малює мій сон. І кожну ніч опиняюсь на лезі ножа – Ілюзія розум взяла у полон.
Я вільно себе почуваю лиш серед тіней, Та змоги не маю втекти з світу штучних людей. Але шлях знайду з лабіринтів своєї душі, І вчасно прокинусь, не переступивши межі.
У власний світ з тіла рветься моя душа, Уяви плід знов малює мій сон. І кожну ніч опиняюсь на лезі ножа – Ілюзія розум взяла у полон.
Звільню себе Від нав’язливих думок. Забуду сни, Яких не знайшла. І в новий день Зроблю свій перший крок, Бо забуття бажання Перемогла.